Скільки вже разів
Згадала тебе
За один цей день?
Так як ти ніхто не вмів
Та шпальти пишуть вже
Що наш дедлайн – це квітень
Твій голос гуркотів
В моїй голові
Мелодії весни
Не вистачало слів
Як цілував тоді
Наче уві сні мене
Упіймай моє серце, що з тіла вистрибує
Мою руку, що в ворога цілиться
І коли холод душу навідав
Все добре, я в шапці і тепло оділася
Поливало небо
Впали градуса
Опалення нема
Я за панамою сховаю
Я так полюбив холод з нею
Я знаю колись, ніби поле зеленіше було
Може, бо ми цінили, що мали, і літа вже не так і рахували
«Часу нема» фрази не знали
А тоже колись про теперішнє мріяли
Навіть коли життя шепче в юні уста
Так важливо жити, відчувати справжній час.
Упіймай моє серце, що з тіла вистрибує
Мою руку, що в ворога цілиться
І коли холод душу навідав
Все добре, я в шапці і тепло оділася
Дім
Там, де ти
Лиш говори мені, ти говори
Про нас, лиш не мовчи…
Упіймай моє серце, що з тіла вистрибує
Мою руку, що в ворога цілиться
І коли холод душу навідав
Все добре, я в шапці і тепло оділася.
